Кочудян

Паста кочу­дян (або кочху­джан) — це зна­ме­ни­та корей­ська при­пра­ва, яка заво­ю­ва­ла попу­ляр­ність за межа­ми Кореї зав­дя­ки сво­є­му уні­каль­но­му смаку і різно­ма­ні­тним засто­су­ва­н­ням. Зроблена з фер­мен­то­ва­них соє­вих бобів, рису і чер­во­но­го перцю, паста має темно-чер­во­ний колір і скла­дний смак, який може варі­ю­ва­ти­ся від солод­ко­го до пекучого.

Історія появи

Паста кочу­дян, як ми її зна­є­мо сьо­го­дні, має довгу істо­рію. У корей­ських дже­ре­лах вона зга­ду­є­ться з XVIII сто­лі­т­тя, коли в Корею з Японії було заве­зе­но перець чилі. Цей гострий плід одра­зу зна­йшов засто­су­ва­н­ня: меле­ний чер­во­ний перець дода­ва­ли до сумі­ші витри­ма­них соє­вих бобів і роз­мо­че­но­го рисо­во­го боро­шна, яке потім зали­ша­ли на сонці для фер­мен­та­ції в кера­мі­чних гор­щи­ках. Іноді в пасту дода­ва­ли ячмінь, сіль, пше­ни­цю, мед і цукор. Дозрівання пасти займа­ло до пів­ро­ку. У 1970‑х роках у Кореї поча­ло­ся комер­цій­не виро­бни­цтво при­пра­ви, і вона швид­ко стала попу­ляр­ною в тра­ди­цій­ній корей­ській кухні, став­ши одні­єю з її візи­тних карток.

Користь і шкода

Паста кочу­дян не тіль­ки надає стра­вам непо­втор­но­го смаку, а й має деякі кори­сні вла­сти­во­сті зав­дя­ки вмі­сту капса­ї­ци­ну з чер­во­но­го перцю. Вона висту­пає нату­раль­ним анти­се­пти­ком, допо­ма­гає боро­ти­ся із запа­ле­н­ня­ми, сти­му­лює трав­ле­н­ня, покра­щує кро­во­обіг і може слу­гу­ва­ти про­фі­ла­кти­чним засо­бом від дис­ба­кте­ріо­зу. Однак слід пам’я­та­ти, що паста може бути дуже гострою, тому її слід вико­ри­сто­ву­ва­ти в неве­ли­ких кіль­ко­стях. Людям із захво­рю­ва­н­ня­ми шлун­ко­во-кишко­во­го тра­кту від вжи­ва­н­ня пасти кочу­дян краще утриматися.

Смак

Паста кочу­дян про­по­нує різно­ма­ні­тні сма­ко­ві від­чу­т­тя. Вона поєд­нує в собі пря­ний, пеку­чий, соло­ний, трохи під­ки­сле­ний і солод­ку­ва­тий смаки, а також має соло­до­вий при­смак. Такий скла­дний смак робить пасту уні­вер­саль­ною для вико­ри­ста­н­ня в різних стравах.

Як використовувати

Паста кочу­дян зна­хо­дить засто­су­ва­н­ня в супах, соусах, рагу, тушко­ва­них стра­вах і мари­на­дах. Вона чудо­во під­хо­дить для нада­н­ня гостро­ти м’ясу, рису, локши­ні, ово­чам і рибі. Також пасту можна вико­ри­сто­ву­ва­ти для заправ­ки м’я­сних юшок, кімчі та креветок.

Зберігання

Паста кочу­дян має збе­рі­га­ти­ся в гер­ме­ти­чній упа­ков­ці, в прохо­ло­дно­му тем­но­му місці, пере­ва­жно в скля­но­му посу­ді з вузь­кою ший­кою. Термін при­да­тно­сті пасти може дося­га­ти 18 міся­ців. Під час кон­та­кту з пові­трям паста може чор­ні­ти і псу­ва­ти­ся, тому важли­во три­ма­ти її щіль­но закритою.

Цікаві факти

Паста кочу­дян має п’ять сту­пе­нів гостро­ти: від помір­но гостро­го до екс­тре­маль­но гостро­го. У Кореї щорі­чно про­во­дять фести­валь пасти кочху­джан, де від­зна­ча­ють куль­ту­ру і тра­ди­ції вико­ри­ста­н­ня цієї при­пра­ви. Деякі дослі­дни­ки вва­жа­ють, що пасту кочу­дян поча­ли готу­ва­ти ще за 300 років до вве­зе­н­ня чилі в Корею, вико­ри­сто­ву­ю­чи замість чер­во­но­го перцю чорний.