Звідки взялася назва «содова» і як тут замішаний Якоб Швепп

Про існу­ва­н­ня газо­ва­ної води було відо­мо вже дав­ним-давно, навіть за Гіппократа, який не від­мов­ляв собі в задо­во­лен­ні при­йма­ти ванни з газо­ва­ною водою. У той час воду добу­ва­ли з різних при­ро­дних дже­рел, а у 18 сто­літ­ті поча­ли вико­ри­сто­ву­ва­ти бутилювання.

Наприкінці 1760‑х років один вче­ний вирі­шив зібра­ти вугле­ки­слий газ, який актив­но виді­ляв­ся під час бро­ді­н­ня пив­но­го сусла, і пропу­сти­ти його через воду. Так і вини­кла техно­ло­гія газу­ва­н­ня води.

Потім, ближ­че до кінця 18 сто­лі­т­тя, у спра­ву всту­пив відо­мий вина­хі­дник Якоб Швепп, той самий тво­рець напою Schweppes. Він удо­ско­на­лив спо­сіб газу­ва­н­ня води за допо­мо­гою вугле­ки­сло­го газу, вико­ри­сто­ву­ю­чи зви­чай­ну соду і кисло­ту для його отримання.

У рекла­мі своїх напо­їв, через вико­ри­ста­н­ня соди для газу­ва­н­ня, актив­но вико­ри­сто­ву­ва­ли назву «содо­ва» (Soda water), яка потім вко­ре­ни­ла­ся у сві­до­мо­сті людей по всьо­му світу, а не тіль­ки в аме­ри­кан­ців, і стала озна­ча­ти всі газо­ва­ні напої.

В Іспанії попу­ляр­ні тоні­ки, які нази­ва­ють Газеоси. Вони явля­ють собою содо­ву з дода­ва­н­ням соди до скла­ду. Можна ска­за­ти, що це свого роду подвій­на содова.