Найогидніші делікатеси світу, які все ж вважаються вишуканими стравами

Кулінарні тра­ди­ції кожної кра­ї­ни — це своє­рі­дна подо­рож у її куль­ту­ру, істо­рію та навіть гео­гра­фію. Деякі стра­ви зда­ю­ться екзо­ти­чни­ми, інші — ляка­ють одним лише опи­сом. Але попри все, вони вва­жа­ю­ться делі­ка­те­са­ми, іноді кошту­ють деся­тки тисяч дола­рів за кіло­грам і мають тися­чо­лі­тні тра­ди­ції. Сьогодні ми роз­ка­же­мо вам про най­див­ні­ші та най­оги­дні­ші делі­ка­те­си з усьо­го світу, які попри все, мають своїх поціновувачів.

Кавові зерна зі шлунку слона

Один із най­до­рож­чих сор­тів кави у світі носить назву «Чорна сло­но­ва кіс­тка». Але за вишу­ка­ним брен­дом хова­є­ться досить шоку­ю­чий про­цес виго­тов­ле­н­ня. Свіжі ягоди ара­бі­ки зго­до­ву­ють сло­нам, після чого зерна про­хо­дять через їхню трав­ну систе­му. У шлун­ку зерна під­да­ю­ться впли­ву шлун­ко­вих кислот, що надає їм уні­каль­но­го смаку. Потім фека­лії зби­ра­ють, зерна очи­ща­ють, сушать і від­прав­ля­ють на про­даж. Вартість такої кави може сяга­ти $1500 за кіло­грам. Виробляє її лише одна ком­па­нія, а в про­це­сі заді­я­но всьо­го два деся­тки тварин.

Касу марцу: сир із сюрпризом

Цей сар­дин­ський делі­ка­тес — справ­жній виклик для гастро­но­мі­чних аван­тю­ри­стів. Його назва пере­кла­да­є­ться як «гни­лий сир», і це не пере­біль­ше­н­ня. До зрі­ло­го ове­чо­го сиру спе­ці­аль­но запу­ска­ють мух, які від­кла­да­ють личин­ки. Саме ці личин­ки поїда­ють сир, виді­ля­ю­чи при цьому кисло­ту, яка змі­нює його текс­ту­ру та смак. Коли сир почи­нає «пла­ка­ти» — виді­ля­ти ріди­ну — це знак готов­но­сті. Його їдять прямо з личин­ка­ми, запи­ва­ю­чи чер­во­ним вином. Відомо, що навіть у Франції існує поді­бний сир — Mimolette, але там замість личи­нок — сирні кліщі.

Пташині гнізда для супу

Один із най­до­рож­чих про­ду­ктів Азії — гні­зда стри­жів. Так, саме гні­зда, зро­бле­ні не з гіло­чок, а зі слини деяких видів стри­жів. Вартість кіло­гра­ма дося­гає 10 – 12 тисяч дола­рів. У Китаї вва­жа­є­ться, що вони покра­щу­ють пам’ять, чоло­ві­чу силу та іму­ні­тет. Їх їдять сири­ми або дода­ють у супи та десер­ти. Найдорожчими вва­жа­ю­ться чер­во­ні тай­ські гнізда.

Столітнє яйце

Попри назву, яйце не збе­рі­га­є­ться сто років, але і 3 – 4 міся­ці доста­тньо, аби воно пов­ні­стю змі­ни­ло­ся. Жовток стає зеле­ним і кре­мо­по­ді­бним, білок — про­зо­рим з янтар­ним від­тін­ком, а аро­мат — амі­а­чно-сір­ча­ним. Для виго­тов­ле­н­ня вико­ри­сто­ву­ють суміш гаше­но­го вапна, лугів та мор­ської солі, якою покри­ва­ють яйця, після чого їх збе­рі­га­ють у рисо­во­му лушпин­ні. Історики вва­жа­ють, що стра­ва з’явилася під час дина­стії Мін у Китаї, коли за пода­тки заби­ра­ли навіть свіжі яйця.

Яйця, зварені в сечі

Тунцзидань — ще один делі­ка­тес із Китаю. Яйця варять не у воді, а в сечі цно­тли­вих хло­пчи­ків. У кастру­лю кла­дуть яйця, дода­ють сечу та варять про­тя­гом 20 – 25 годин, регу­ляр­но під­ли­ва­ю­чи ріди­ну. Коли шка­ра­лу­па трі­ска­є­ться, тем­пе­ра­ту­ру зни­жу­ють і про­дов­жу­ють вари­ти. Такі яйця про­да­ють удві­чі дорож­че за зви­чай­ні й вва­жа­ють ліку­валь­ни­ми: ніби­то вони допо­ма­га­ють при тем­пе­ра­ту­рі та покра­щу­ють кро­во­обіг. У 2008 році стра­ву навіть визна­ли об’єктом нема­те­рі­аль­ної куль­тур­ної спад­щи­ни про­він­ції Чжецзян.

Продукти, які здивують навіть гурмана:

1. Сир з личин­ка­ми, що руха­ю­ться на тарілці
2. Кава, що про­йшла крізь трав­ну систе­му слона
3. Яйця, зва­ре­ні в сечі хлопчиків
4. Пташині гні­зда, злі­пле­ні з слини
5. Столітні яйця з амі­а­чним ароматом

Чому ми це їмо?

Людство здав­на пра­гну­ло екс­пе­ри­мен­тів: від гео­гра­фі­чних від­крит­тів до кулі­нар­них. Нові інгре­ді­єн­ти, незви­чні мето­ди при­го­ту­ва­н­ня — усе це не про­сто про їжу, а про куль­ту­ру, вижи­ва­н­ня, тра­ди­ції та навіть полі­ти­ку. У кожно­му з опи­са­них делі­ка­те­сів є щось біль­ше, ніж про­сто екзо­ти­ка — це істо­рія людей, які навчи­ли­ся роби­ти з незви­чно­го — витончене.

Світ кулі­на­рії спов­не­ний не лише гастро­но­мі­чних насо­лод, а й справ­жніх викли­ків. Деякі стра­ви зда­тні шоку­ва­ти, але водно­час вони від­кри­ва­ють нам нові грані люд­ської кре­а­тив­но­сті, витри­ва­ло­сті та пра­гне­н­ня збе­рег­ти тра­ди­ції. А чи нава­жи­ли­ся б ви ску­шту­ва­ти хоча б одну з цих страв?