Що їдять на Різдво в Норвегії: п’ять страв, без яких не обходиться жодне застілля

Різдво є голов­ним свя­том у Європі, яке тра­ди­цій­но свя­тку­ють у родин­но­му колі за вели­ким свя­тко­вим сто­лом. Запрошуємо вас у кулі­нар­ну ман­дрів­ку кра­ї­ною фіор­дів, тро­лів і зимо­вих чудес. Розповімо про п’ять най­ва­жли­ві­ших страв, які обо­в’яз­ко­во при­су­тні на нор­везь­ких різдвя­них застіллях.

Лютефіск

Лютефіск — це в’я­ле­на трі­ска, яку замо­чу­ють у лужно­му роз­чи­ні, а потім готу­ють на пару в духов­ці. Завдяки тако­му незви­чай­но­му спосо­бу при­го­ту­ва­н­ня, риба набу­ває желе­по­ді­бної кон­си­стен­ції та різ­ко­го запа­ху. У Норвегії це свя­тко­ве часту­ва­н­ня настіль­ки попу­ляр­не, що його їдять у вели­че­зних кіль­ко­стях по всій країні.

Згідно зі скан­ди­нав­ською леген­дою, під час одно­го з набі­гів вікін­гів свя­тий Патрік облив усі їхні рибні запа­си лугом, спо­ді­ва­ю­чись, що вони отру­я­ться і поки­нуть Ірландію. Однак вікін­ги, вирі­шив­ши спро­бу­ва­ти незви­чай­ну рибу, вияви­ли, що вона пере­тво­ри­ла­ся на справ­жній делікатес.

Цій леген­ді супе­ре­чить швед­ський уче­ний Олаф Магнус. У 1555 році він докла­дно опи­сав істо­рію стра­ви у своїх пра­цях. За його вер­сі­єю, одно­го разу на скла­ді риби ста­ла­ся поже­жа, і всі запа­си вкри­ли­ся золою. Коли пішли дощі, від­бу­ла­ся лужна реа­кція, що змі­ни­ла запах і кон­си­стен­цію риби. Оскільки іншої їжі не було, скан­ди­на­ви вирі­ши­ли спро­бу­ва­ти, що вийшло.

Лютефіск був попу­ляр­ною стра­вою в усі часи, навіть серед коро­лів. Її пода­ва­ли на стіл з вели­кою кіль­кі­стю олії, а як гар­нір тра­ди­цій­но про­по­ну­ва­ли кар­то­плю, горо­шок або бекон.

Аквавіт

Картопляна горіл­ка, або аква­віт, є націо­наль­ним надба­н­ням Скандинавських країн. Цей міцний бур­шти­но­вий напій вжи­ва­ють у ліку­валь­них цілях або на вели­ких свя­тах. Кожна кра­ї­на готує його за своїм ори­гі­наль­ним реце­птом. У Норвегії аква­віт заве­де­но насто­ю­ва­ти на тра­вах, таких як кмин, аніс, кріп, фен­хель і корі­андр.

Історія похо­дже­н­ня скан­ди­нав­сько­го само­го­ну досі викли­кає супе­ре­чки, але вва­жа­є­ться, що його вина­йшли в XIII сто­літ­ті. У ті часи горіл­ку насто­ю­ва­ли на тра­вах і соло­ді, потім витри­му­ва­ли в дубо­вих або вишне­вих бочках. Коли уряд забо­ро­нив вико­ри­ста­н­ня зерна для виро­бни­цтва спир­ту, його замі­ни­ли кар­то­плею. Сьогодні кла­си­чний рецепт аква­ві­ту охо­ро­ня­є­ться виро­бни­ка­ми, тому справ­жній напій можна при­дба­ти тіль­ки в мага­зи­ні. Однак нор­веж­ці все одно люблять ство­рю­ва­ти свої вер­сії кар­то­пля­ної горіл­ки в дома­шніх умовах.

Вважається, що аква­віт змі­цнює серце і суди­ни, покра­щує трав­ле­н­ня і допо­ма­гає в ліку­ван­ні ГРВІ. Також його при­йма­ють у разі пере­охо­ло­дже­н­ня — 50-гра­ду­сний напій бадьо­рить і допо­ма­гає швид­ко від­но­ви­ти сили.

Ріббе

Запечена сви­ня­ча гру­дин­ка на ребер­цях, яка є націо­наль­ною стра­вою Норвегії та незмін­ною при­кра­сою свя­тко­во­го столу на Новий рік і Різдво. Ця легка в при­го­ту­ван­ні стра­ва не потре­бує вели­кої кіль­ко­сті спе­цій і не забе­ре бага­то часу. Для її при­го­ту­ва­н­ня, крім ребе­рець, зна­до­бля­ться тіль­ки сіль, перець і вода. У резуль­та­ті вийде соко­ви­те й аро­ма­тне м’ясо, яке із задо­во­ле­н­ням з’їсть уся роди­на.

Зазвичай ріббе пода­ють із варе­ною кар­то­плею, фри­ка­дель­ка­ми та тушко­ва­ною капу­стою, при цьому м’ясо поли­ва­ють під­ли­вою. У Норвегії до цієї стра­ви тра­ди­цій­но пода­ють пиво або кар­то­пля­ну горілку.

Крансекаке

Ялинка кран­се­ка­ке — це осо­бли­вий сма­чний десерт, який готу­ють для най­більш зна­чу­щих подій, таких як Різдво або весі­л­ля. Торт зазви­чай скла­да­є­ться з 16 – 18 кілець. Основу для цих кілець роблять із сумі­ші меле­но­го мигда­лю або мигда­ле­во­го боро­шна, цукро­вої пудри та яєчних біл­ків. У Норвегії можна зна­йти спе­ці­аль­ні форми для їхньо­го при­го­ту­ва­н­ня. Кільця нани­зу­ють одне на одне, на кшталт дитя­чої піра­мід­ки, і при­кра­ша­ють гла­зу­р’ю та цукро­вою пудрою. Норвежці часто деко­ру­ють ялин­ку різдвя­ни­ми фігур­ка­ми і пра­пор­ця­ми, а іноді все­ре­ди­ні кон­стру­кції хова­ють цукерки.

Піннещет

Піннещетт, або Pinnekjøtt, у пере­кла­ді з нор­везь­кої озна­чає «м’ясо на пали­чках». Це в’я­ле­ні в роз­со­лі бара­ня­чі ребер­ця, які є одні­єю з п’яти основ­них різдвя­них страв нор­везь­кої кухні. Перші згад­ки про цю стра­ву дату­ю­ться XVI сто­лі­т­тям. Її похо­дже­н­ня поясню­є­ться про­сто: таким спосо­бом селя­ни збе­рі­га­ли м’ясо для запасів.

Традиційно бара­ня­чі ребер­ця спо­ча­тку замо­чу­ва­ли в соля­но­му роз­чи­ні, а потім у чистій воді на добу. Після цього м’ясо виві­шу­ва­ли в про­ві­трю­ва­но­му місці, щоб вида­ли­ти надли­шки солі. Далі м’ясо тушку­ва­ли на пару у вели­кій кастру­лі, дно якої було викла­де­но бере­зо­ви­ми паличками.

Сучасний варі­ант при­го­ту­ва­н­ня пін­не­щетт можна спро­сти­ти, купив­ши соло­но-копче­не м’ясо і роз­по­чав­ши з вимо­чу­ва­н­ня у воді, змі­ню­ю­чи ріди­ну хоча б раз на добу. Гарнір зазви­чай скла­да­є­ться з кар­то­плі або варе­ної капу­сти коль­ра­бі.