Музей огидної їжі у шведському Мальме

Ви коли-небудь їли щось настіль­ки оги­дне, що аж нудить? Якщо ні, то Музей огидної їжі в Мальме, Швеція, може стати для вас неза­бу­тнім місцем. З 2018 року музей демон­струє най­жа­хли­ві­ші стра­ви світу, кида­ю­чи виклик нашим уяв­ле­н­ням про їжу та дослі­джу­ю­чи куль­тур­ні та біо­ло­гі­чні при­чи­ни того, що ми вва­жа­є­мо огидним.

Завітавши до музею, ви може­те огля­ну­ти екс­по­на­ти або навіть від­ві­да­ти дегу­ста­цій­ний бар, щоб спро­бу­ва­ти близь­ко 20 різних оги­дних страв. Будьте гото­ві до всьо­го — від різ­ко­го запа­ху до слизь­кої текс­ту­ри та мото­ро­шно­го вигля­ду. Якщо ви нава­жи­те­ся ску­шту­ва­ти щось із запро­по­но­ва­но­го, будь­те обе­ре­жні — відо­мо кіль­ка випад­ків, коли від­ві­ду­ва­чам дово­ди­ло­ся блювати!

На сайті музею під­кре­слю­є­ться, що «Їжа — це наба­га­то біль­ше, ніж засо­би для існу­ва­н­ня. Цікава їжа з екзо­ти­чних куль­тур зав­жди зача­ро­ву­ва­ла нас. Хоча куль­тур­ні від­мін­но­сті часто роз­ді­ля­ють нас і ство­рю­ють кор­до­ни, їжа може нас об’­єд­на­ти. Спільна тра­пе­за — най­кра­щий спо­сіб пере­тво­ри­ти незна­йом­ців на дру­зів.
Еволюційна фун­кція від­ра­зи — допо­ма­га­ти нам уни­ка­ти хво­роб і небез­пе­чної їжі. Відраза — одна з шести фун­да­мен­таль­них люд­ських емо­цій. Хоча ця емо­ція є уні­вер­саль­ною, їжа, яку ми вва­жа­є­мо оги­дною, не є такою. Те, що сма­кує одній люди­ні, може викли­ка­ти огиду в іншої. Музей оги­дної їжі запро­шує від­ві­ду­ва­чів дослі­ди­ти світ їжі та кину­ти виклик своїм уяв­ле­н­ням про те, що є і що не є їстів­ним. Чи може зміна наших уяв­лень про оги­дне допо­мог­ти нам прийня­ти еко­ло­гі­чно чисту їжу майбутнього?»

Що таке огида і чому вона впливає на наш смак?

Огида — це ево­лю­цій­но зумов­ле­на емо­ція, яка допо­ма­гає нам уни­ка­ти потен­цій­но небез­пе­чної їжі. Страви, які силь­но від­рі­зня­ю­ться від того, до чого ми зви­кли, можуть зда­ва­ти­ся оги­дни­ми. Наприклад, шведу легше сприйня­ти фран­цузь­ку кухню, ніж перу­ан­ську, оскіль­ки фран­цузь­ка куль­ту­ра ближ­ча до шведської.

Крім того, огида часто пов’я­за­на з про­це­сом при­го­ту­ва­н­ня їжі. Ферментовані про­ду­кти, які мають силь­ний запах, можуть нага­ду­ва­ти нам про зіпсо­ва­ну їжу, і тому зда­ва­ти­ся оги­дни­ми. І нав­па­ки, зна­йо­мі з дитин­ства стра­ви, напри­клад, кро­в’я­на ков­ба­са в англій­сько­му сні­дан­ку, можуть зда­ва­ти­ся ціл­ком нормальними.

Оформлення експозиції

Усі екс­по­на­ти вистав­ле­ні в меди­чних кол­бах, щоб збе­рег­ти їхні запа­хи. Деякі з них дове­де­ться міня­ти щодня, але це не зупи­няє орга­ні­за­то­рів. Вест ствер­джує, що справ­жня їжа наба­га­то ціка­ві­ша за пла­сти­ко­ві репліки.

Експонати музею

Огидність їжі — поня­т­тя суб’є­ктив­не й зале­жить від куль­ту­ри. Але є стра­ви, які зда­тні викли­ка­ти огиду в біль­шо­сті людей. Ось лише декіль­ка з екс­по­на­тів Музею оги­дної їжі:

• Коров’яча сеча (Індія): в Індії вже тися­чі років вжи­ва­ють коро­в’я­чу сечу, як ліку­валь­ний засіб в аюр­ве­ди­чній меди­ци­ні. Її запах і смак непри­єм­ні, але деякі вірять у її користь для здоров’я.
• Ттонсул (Південна Корея): цей тра­ди­цій­ний корей­ський ліку­валь­ний напій готу­ють із фека­лій дітей віком 4 – 7 років. Суміш фер­мен­ту­ють, потім дода­ють рис та дрі­жджі. Запах напою нада­ють саме фека­лії, хоча сам напій має рисо­вий смак.
• Вино з мише­нят (Китай): в цьому вині пла­ва­ють цілі мер­тві мише­ня­та. Напій має мото­ро­шний запах і смак бен­зи­ну та гни­т­тя. Його вжи­ва­ють, як ліки від астми та хво­роб печінки.
• Яйця (Китай): ці варе­ні яйця готу­ють із вико­ри­ста­н­ням сечі моло­дих хло­пчи­ків. Сеча надає яйцям спе­ци­фі­чно­го запа­ху, але смак яєць, за сло­ва­ми смі­лив­ців, досить приємний.
• Сир Casu Marzu (Італія): цей сар­дин­ський сир містить живих личи­нок сир­ної мухи. Їхній рух потрі­бно кон­тро­лю­ва­ти, адже вони можуть потра­пи­ти в око. Сир має різ­кий запах та пеку­чий смак. Його вжи­ва­н­ня в ЄС заборонено.
• Ків’ак (Гренландія): тушу тюле­ня начи­ня­ють пта­ха­ми, заши­ва­ють і зако­пу­ють на 18 міся­ців для фер­мен­та­ції. Їдять ків’ак, від­ку­шу­ю­чи голо­ву птаха та висмо­кту­ю­чи сік. Деякі їдять цілих пта­хів разом із кістками.
• Cюрстремінг (Швеція): осе­ле­дець Балтійського моря фер­мен­ту­ють про­тя­гом шести міся­ців. Ця стра­ва має різ­кий запах гни­т­тя, який може при­зве­сти до непри­єм­них інци­ден­тів, як от ева­ку­а­ція з квартири.
• Балут (Філіппіни): пля­цо­ве яйце качки з роз­ви­не­ним зарод­ком варять і їдять прямо з шка­ра­лу­пи. Рідина, плід та дзьоб качки їстів­ні. Деякі вва­жа­ють балут афродизіаком.
• Смердючий тофу (Китай, Гонконг, Тайвань): тофу фер­мен­ту­ють у роз­со­лі з ово­ча­ми та м’я­сом. Запах стра­ви нага­дує гниль, але смак, за сло­ва­ми гур­ма­нів, зов­сім непоганий.
• Su Callu Sardu (Італія): сир із сичу­га моло­чно­го козе­ня­ти, яке щойно напи­ло­ся моло­ка. За сма­ком нага­дує суміш бен­зи­ну, амі­а­ку та воску. Має непри­єм­ний післясмак.
• Ікізукурі (Японія): ця стра­ва містить саши­мі, при­го­то­ва­ні з живих море­про­ду­ктів, неща­сних істот, які все ще сми­ка­ю­ться на вашій тарілці.
• Дуріан (Південно-Східна Азія): «Король фру­ктів» може похва­ли­ти­ся настіль­ки різ­ким запа­хом, що він може про­ни­ка­ти в будів­лі. Думки про нього роз­ді­ли­ли­ся: одні люблять його солод­кий смак, а інші порів­ню­ють його з гни­лою цибу­лею або навіть кана­лі­за­цій­ни­ми стоками.
• Ортолан (Франція): цей кри­хі­тний спів­о­чий птах — делі­ка­тес, про­ни­за­ний супе­ре­чка­ми. Незважаючи на те, що вона забо­ро­не­на в ЄС, деякі фран­цузь­кі шеф-куха­рі все ще ціну­ють її наси­че­ний, дикий смак. Приготування перед­ба­чає осо­бли­во жор­сто­кий метод, що робить його спо­жи­ва­н­ня ще більш тривожним.
• Фруктовий суп кажа­нів (Гуам): колись попу­ляр­на стра­ва, цей суп тра­гі­чно при­звів до майже пов­но­го вими­ра­н­ня попу­ля­ції фру­кто­вих кажа­нів Гуаму. Самі кажа­ни нако­пи­чу­ва­ли токси­ни зі свого раціо­ну, ство­рю­ю­чи загро­зу для здо­ро­в’я людей.
• Зміїне вино (Південно-Східна Азія): цей міцний напій поєд­нує в собі рисо­ве вино і цілу отруй­ну змію. Хоча дехто вва­жає, що він має ліку­валь­ні вла­сти­во­сті, про­цес може бути жор­сто­ким, а сам напій, як кажуть, має силь­ний, непри­єм­ний запах.
• Кава Kopi Luwak (Індонезія): цю доро­гу каву виро­бля­ють із зерен, які час­тко­во пере­трав­лю­ють коти цивет­ти. Хоча фер­мен­ти цивет ніби­то покра­щу­ють смак, про­ми­сло­ві мето­ди виро­бни­цтва часто вклю­ча­ють нее­ти­чне пово­дже­н­ня з тваринами.
• Птахоїд (Камбоджа): сма­же­ні у фри­тю­рі таран­ту­ли є регіо­наль­ним делі­ка­те­сом у Камбоджі. Хоча ця пра­кти­ка вини­кла в часи дефі­ци­ту, вона зали­ши­ла­ся части­ною місце­вої кухні.
• Натто (Японія): ця стра­ва з фер­мен­то­ва­них соє­вих бобів є попу­ляр­ною їжею на сні­да­нок в Японії. Її силь­ний, гострий аро­мат і слизь­ка текс­ту­ра не для людей зі слаб­ки­ми нер­ва­ми, але її користь для здо­ро­в’я незаперечна.
• Смердючий єпис­коп­ський сир (Великобританія): як випли­ває з назви, цей сир може похва­ли­ти­ся поту­жним аро­ма­том, який порів­ню­ють із спі­тні­лою спор­тив­ною шафкою або навіть з тілом, що розкладається.
• Bävergäll (Швеція): цей швед­ський шнапс насто­ю­ють на екс­тра­кті аналь­ної зало­зи бобра, в резуль­та­ті чого вихо­дить напій з силь­ним і непри­єм­ним смаком.
• Бичачий пеніс (Китай): вва­жа­є­ться афро­ди­зі­а­ком, бича­чий пеніс — це стра­ва, яку полю­бля­ють біль­ше за текс­ту­ру, ніж за смак.
• Устриці Скелястих гір (США): сма­же­ні у фри­тю­рі бича­чі яєчка є делі­ка­те­сом у деяких части­нах Північної Америки.
• Ширако (Японія): риб’я­чі спер­ма­то­зо­ї­ди — сезон­ні ласо­щі в Японії, які зазви­чай пода­ють на пару або сирими.
• Столітні яйця (Китай): ці кон­сер­во­ва­ні яйця про­хо­дять бага­то­мі­ся­чний про­цес, в резуль­та­ті якого вони набу­ва­ють тем­ної, желе­по­ді­бної кон­си­стен­ції і силь­но­го сір­ча­но­го запаху.

Цей спи­сок — лише неве­ли­ка части­на най­не­зви­чай­ні­ших про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня у світі. У той час, як дехто може вва­жа­ти ці стра­ви оги­дни­ми, інші спри­йма­ють їх як куль­тур­ні скар­би. Зрештою, сприйня­т­тя їжі фор­му­є­ться під впли­вом нашо­го досві­ду та похо­дже­н­ня. Тож насту­пно­го разу, коли ви сяде­те за зви­чну стра­ву, зна­йдіть хви­лин­ку, щоб оці­ни­ти вели­че­зний і захо­плю­ю­чий світ кулі­нар­них витворів.