Що їдять у Кенії: гастрономічні традиції та вподобання місцевих жителів

Кенійська кухня бага­та не тіль­ки на місце­ві інгре­ді­єн­ти, а й на запо­зи­че­ні про­ду­кти і тра­ди­ції. Португальські моря­ки при­ве­зли в Кенію куку­ру­дзу, кар­то­плю, огір­ки, помі­до­ри, перець чилі та бана­ни. Араби позна­йо­ми­ли кеній­ців із пря­но­ща­ми, а англій­ці — з тра­ди­ці­єю бри­тан­сько­го чаю­ва­н­ня. Індійські робі­тни­ки, які пра­цю­ва­ли в бри­тан­ській коло­нії, вне­сли в кеній­ську кухню еле­мен­ти індій­ської кулі­на­рії. Ми зібра­ли всі тра­ди­цій­ні стра­ви схі­дної Африки разом.

Національна каша

Із золо­ти­стих кача­нів куку­ру­дзи готу­ють попу­ляр­ну пов­сяк­ден­ну стра­ву — угалі, що є густою кашею з куку­ру­дзя­но­го боро­шна, води і солі. Для її при­го­ту­ва­н­ня зна­до­бля­ться дере­в’я­на ложка і кастру­ля з тов­стим дном. Іноді угалі роблять із боро­шна проса або сорго, але спо­сіб при­го­ту­ва­н­ня зали­ша­є­ться незмін­ним: боро­шно вси­па­ють у кипля­чу воду і запа­рю­ють до загу­сті­н­ня, постій­но помі­шу­ю­чи.
Коли угалі гото­ве, воно почи­нає від­ста­ва­ти від сті­нок кастру­лі, і йому можна нада­ти будь-яку бажа­ну форму. У Кенії з цієї маси часто роблять імпро­ві­зо­ва­ну ложку, якою зачер­пу­ють і їдять їжу.
У свя­тко­вих варі­ан­тах угалі пода­ють дещо іна­кше: зі щіль­ної маси фор­му­ють куль­ки з начин­кою з м’яса або ово­чів і вмо­чу­ють їх у соус від пече­ні. На свята угалі готу­ють із пше­ни­чно­го боро­шна, сорго або маніоки.

М’ясне меню

Історично осно­вою кеній­ської кухні була про­ста їжа: м’ясо диких тва­рин, сма­же­не на вугіл­лі, риба, місце­ві фру­кти й овочі, боби та злаки. Сучасні м’я­сні стра­ви, досту­пні дале­ко не всім кате­го­рі­ям насе­ле­н­ня, вклю­ча­ють тушко­ва­ну з рисом ягня­ти­ну або яло­ви­чи­ну. Телятину тушку­ють з ово­ча­ми, таки­ми як мор­ква і кар­то­пля. М’ясо часто супро­во­джу­є­ться тома­тним соусом із часни­ком, папри­кою, кур­ку­мою, корі­ан­дром, фен­хе­лем і перцем.

Однією з най­ві­до­мі­ших страв кеній­ської кухні є ньяма чома — козля­ти­на, сма­же­на на вугіл­лі або на грилі. Це м’ясо пода­ють на дере­в’я­них таріл­ках, іноді в подрі­бне­но­му вигля­ді. У такий спо­сіб готу­ють також бара­ни­ну, яло­ви­чи­ну і дома­шню птицю, при цьому спе­ції зво­дя­ться до солі, щоб під­кре­сли­ти нату­раль­ний смак продукту.

Цікавий факт: у 70‑х роках мину­ло­го сто­лі­т­тя в Кенії було вве­де­но забо­ро­ну на тро­фей­не полювання.

Хліб по-кенійськи

У Кенії угалі можна вва­жа­ти ана­ло­гом хліба, а чапа­ті — його місце­вою вер­сі­єю. Тонкі прі­сні коржі з’я­ви­ли­ся в кеній­ській кухні зав­дя­ки індій­сько­му кулі­нар­но­му впли­ву. Для при­го­ту­ва­н­ня чапа­ті вико­ри­сто­ву­ють пше­ни­чне або куку­ру­дзя­не боро­шно, а інко­ли дода­ють поро­шок із суше­них і подрі­бне­них ово­чів для полі­пше­н­ня смаку. Тісто роз­ка­чу­ють у тон­кий шар і сма­жать на сухих ско­во­рід­ках, злег­ка зма­щу­ю­чи верх олією. Подають чапа­ті гарячими.

Гарніри, солодощі, напої

У кеній­ській кухні гар­нір із пюре горо­ху або ква­со­лі з кар­то­плею і куку­ру­дзою, іноді з дода­ва­н­ням м’яса, нази­ва­є­ться матаа. Його пода­ють до дичи­ни або курки, запе­че­ної на вер­те­лі з соусом карі.

Інша націо­наль­на стра­ва — іріо, що є суміш­шю кар­то­плі, зеле­но­го горо­шку і куку­ру­дзи, часто супро­во­джує м’я­сні або ово­че­ві рагу. Як сма­ко­ве допов­не­н­ня до цього ово­че­во­го пюре може вико­ри­сто­ву­ва­ти­ся шпинат.

До речі, шпи­нат разом з інши­ми зеле­ни­ми ово­ча­ми часто вхо­дить до скла­ду суку­ма — стра­ви з тушко­ва­ної зелені.

Рис є зви­чною для нас кру­пою, але в Кенії його готу­ють із націо­наль­ним коло­ри­том: для варі­н­ня вико­ри­сто­ву­ють коко­со­ве моло­ко замість води. Кенійська кухня рясніє гостри­ми стра­ва­ми. Наприклад, кар­то­плю пода­ють із пеку­чим пер­цем чилі: спо­ча­тку буль­би варять у мун­ди­рі, потім обсма­жу­ють очи­ще­ні поло­вин­ки, вкри­ті соусом.

Гострий салат із помі­до­рів і цибу­лі з дода­ва­н­ням соку лайма нази­ва­є­ться кочум­ба­рі. Популярні в Кенії сма­же­ні пиріж­ки само­са, що мають араб­ське похо­дже­н­ня, готу­ють із пря­ною начин­кою з м’яса, кар­то­плі або гороху.

Солодкі куль­ки ман­да­а­зі нага­ду­ють пон­чи­ки: після фри­тю­ру їх поси­па­ють цукро­вою пудрою. Кенійський чай, який є нащад­ком індій­сько­го асса­ма з тон­ким аро­ма­том, іде­аль­но під­хо­дить для ран­ко­во­го чаю­ва­н­ня. Смак чаю най­кра­ще від­ті­ня­є­ться моло­ком або вер­шка­ми в англій­ських тра­ди­ці­ях чаювання.