Какелон

Фондю, можли­во, най­зна­ме­ни­ті­ша стра­ва швей­цар­ської кухні. В її осно­ві незмін­но зали­ша­є­ться каза­нок каке­лон, в якому роз­плав­ля­ють сир. Раніше при­го­ту­ва­н­ня фондю було вель­ми про­стим: сир пла­ви­ли в загаль­но­му казан­ку, і в нього зану­рю­ва­ли злег­ка зачер­стві­лі коржі. Сьогодні ж у роз­плав­ле­ний сир вмо­чу­ють шма­то­чки хліба й ово­чів. Крім того, наби­рає попу­ляр­но­сті десер­тне шоко­ла­дне фондю, в яке опу­ска­ють часто­чки фру­ктів або ягоди.

Матеріали, в яких виготовляється

Какелон (фр. caquelon) може бути виго­тов­ле­ний із різних мате­рі­а­лів, як-от чавун, кера­мі­ка та фар­фор, голов­не, щоб він добре пере­но­сив нагрі­ва­н­ня. Товсте дно посу­ду дає змогу уни­кну­ти при­го­ра­н­ня сиру або шоко­ла­ду, коли верх­ні шари нагріваються.

Історія рецепту фондю

Швейцарський сир­ний союз у 1930‑х роках визнав фондю націо­наль­ною стра­вою Швейцарії, що спри­я­ло його попу­ля­ри­за­ції в усьо­му світі та збіль­шен­ню про­да­жів швей­цар­сько­го сиру. Найраніший рецепт фондю було задо­ку­мен­то­ва­но 1699 року, тоді про­по­ну­ва­ло­ся змі­шу­ва­ти сир із вином. До кінця XIX сто­лі­т­тя осно­вою фондю слу­гу­ва­ли сир і яйця. У 1950‑х роках з’я­ви­ло­ся фондю по-бур­гунд­ськи, що нага­дує азі­ат­ський хот-пот, а десер­тне шоко­ла­дне фондю вини­кло в 1960‑х роках зав­дя­ки мар­ке­тин­го­вій акції шоко­ла­ду «Тоблерон».

Related Posts

Як страва пастухів перетворилася на вишуканий делікатес: історія швейцарського фондю

Існує тра­ди­ція напри­кін­ці пода­чі фондю діста­ва­ти хрус­тку ско­рин­ку сиру з дна каке­ло­ну і діли­ти її між уча­сни­ка­ми. Німці нази­ва­ють цю ско­рин­ку куме­дним сло­вом «бабу­ся» (Grossmutter).