Фондю, можливо, найзнаменитіша страва швейцарської кухні. В її основі незмінно залишається казанок какелон, в якому розплавляють сир. Раніше приготування фондю було вельми простим: сир плавили в загальному казанку, і в нього занурювали злегка зачерствілі коржі. Сьогодні ж у розплавлений сир вмочують шматочки хліба й овочів. Крім того, набирає популярності десертне шоколадне фондю, в яке опускають часточки фруктів або ягоди.
Матеріали, в яких виготовляється
Какелон (фр. caquelon) може бути виготовлений із різних матеріалів, як-от чавун, кераміка та фарфор, головне, щоб він добре переносив нагрівання. Товсте дно посуду дає змогу уникнути пригорання сиру або шоколаду, коли верхні шари нагріваються.
Історія рецепту фондю
Швейцарський сирний союз у 1930‑х роках визнав фондю національною стравою Швейцарії, що сприяло його популяризації в усьому світі та збільшенню продажів швейцарського сиру. Найраніший рецепт фондю було задокументовано 1699 року, тоді пропонувалося змішувати сир із вином. До кінця XIX століття основою фондю слугували сир і яйця. У 1950‑х роках з’явилося фондю по-бургундськи, що нагадує азіатський хот-пот, а десертне шоколадне фондю виникло в 1960‑х роках завдяки маркетинговій акції шоколаду «Тоблерон».
Існує традиція наприкінці подачі фондю діставати хрустку скоринку сиру з дна какелону і ділити її між учасниками. Німці називають цю скоринку кумедним словом «бабуся» (Grossmutter).
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
